ДИСЛОКА́ЦІЯ, ї, ж., книжн.
1. Розташування, розміщення збройних сил на певній території. Машина пішла до місця дислокації партизанського загону (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 552); * Образно. У цьому лісі ми, й заплющивши очі, вже могли визначити дислокацію кожного кущика (Баш, На землі.., 1957, 56).
2. геол. Порушення первинного залягання гірських порід. В структурі північної частини Донецького кряжа велику роль відіграють розломні дислокації, зокрема насуви (ГеоЛ. Укр., 1959, 571).
3. Зміщення кісток при переломах.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 285.