ДИСПЕПСІ́Я, ї, ж. Розлад травлення в кишечнику, що супроводиться посиленими процесами бродіння і гниття. Фізіологічної диспепсії новонароджених не треба лякатися (Хвор. дит. віку, 1955, 55); Причиною токсичної диспепсії телят є А-гіповітаміноз (Соц. твар., 1, 1956, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 285.