ДИСПОЗИ́ЦІЯ, ї, ж.
1. Застаріла назва плану розташування сухопутних військ або флоту для бою або на місці стоянки.
2. У XVIII-XIX ст. — письмовий наказ військам на бій або похідний рух; // перен. Наказ або розпорядження керівника. Вершинін був на шахті «Велетень», де закінчувались останні приготування до вибуху (диспозиція на вибух була підписана на другу годину дня) (Гур., Життя.., 1954, 382); Пан диспозицію віддав усій громаді І каже Возному, що вже пора лягать (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 286.