ДИСЦИПЛІ́НА1, и, ж. Твердо встановлений порядок, дотримання якого є обов’язковим для всіх членів даного колективу. Дисципліна — мати перемоги (Укр.. присл.., 1955, 401); Член партії повинен.. додержувати партійної і державної дисципліни, однаково обов’язкової для всіх членів партії (Статут КПРС, 1961, 6); // Витриманість, звичка до суворого порядку. Я більш ні про що не можу думати, се навіть не дає мені нічого свого писати.. Нема ще дисципліни думки! (Л. Укр., V, 1956, 142); Нечіпай похмуро спалахнув, але дисципліна примушувала його стримати свої почуття (Мик., II, 1957, 526).
ДИСЦИПЛІ́НА2, и, ж. Галузь наукового знання, навчальний предмет. Обидва учні вивчали як загальноосвітні, так і спеціальні дисципліни: кораблебудування, складання морських карт та користування ними (Видатні вітч. географи.., 1954, 20); В інституті Денис учився наполегливо, а в спеціальних дисциплінах був невтомний (Сенч., На Бат. горі, 1960, 103).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 287.