ДИЯ́КОНСЬКИЙ, а, е, церк. Прикм. до дия́кон. [Кіндрат Антонович:] Був би я безштанько, а ви, як і тепер, дияконським сином, ви б зроду-віку і не подивились на нашу Олесю (Кроп., II, 1958, 256); — Пора! — немовби й не чувши направи попа Варлама, буркнув сам собі владика і виступив з вівтаря через дияконські двері (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 300).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 293.