ДО́БРИВО, а, с. Речовина органічного (біологічного) і неорганічного (мінерального) походження або бактерії, які вносяться в грунт, щоб поліпшити живлення рослин і цим самим підвищити їх врожайність. Найбільший приріст урожаю цукрових буряків буває від внесення повного мінерального добрива (азот, фосфор, калій) в поєднанні з органічними добривами (Колг. Укр., 7, 1957, 18); Бактеріальні добрива, як і мінеральні та органічні, мають дуже велике значення для підвищення врожайності сільськогосподарських культур (Мікроорг. і родюч. грунту, 1955, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 321.