Слово "добро" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ДОБРО́, а́, с.

1. Усе позитивне в житті людей, що відповідає їх інтересам, бажанням, мріям; благо; протилежне лихо, зло. Добра не жди, Не жди сподіваної волі — Вона заснула: цар Микола Її приспав (Шевч., II, 1953, 288); [Надія:] Сам ти злиднював, так хай хоч діти добра зазнають (Мороз, П’єси, 1959, 253); — Немає добра без зла, — по-філософському підбив підсумок дід Кияшко (Збан., Єдина, 1959, 135); // Добра, корисна справа, вчинок і т. ін. Лагодився Чіпка громаді служити, — збирався добро робити (Мирний, III, 1954, 273); І вже не віриться, що я бувала Недоброю і злою… У цю мить Здаюся я собі чистіш кристала… І хочеться лише добро творить (Забашта, Квіт.., 1960, 34).

◊ Навча́ти добру́ [і ро́зуму] кого — виховувати кого-небудь на основі законів справедливості. Доглядала ж [мати] Сама його, сама й навчала Добру і розуму (Шевч., II, 1953,319); Не бу́де добра́ з те́бе (з ме́не, з ньо́го і т. ін.) — нічого доброго, порядного не буде з кого-небудь. Ой, казали мені люде, що добра з тебе не буде (Номис, 1864, № 2907); Не дово́дити (довести́) до добра́ — бути причиною неприємних наслідків. — Горілка до добра не доведе! (Вовчок, VI, 1956, 262); — Ох, Марійко, не доведеш ти мене до добра, — Мірошниченко прикладає велику руку до чола (Стельмах, II, 1962, 25); Не жда́ти добра́ — не надіятися, що хто-небудь зробить щось добре, корисне. — Шкода! не ждати вже нам тепер добра з нашого отамана, — казав Лушня (Мирний, II, 1954, 254); Не з (від) добра>́ — через важкі умови, обставини. Микола промовив: — Та еге ж! Не з добра стали бурлакувать… (Н.-Лев., II, 1956, 205); Не перед добро́м — що-небудь пророкує якусь небезпеку, загрожує неприємностями. На Христю — як насіло: не було того двору, з якого вона, вийшовши, не кривила хазяїв, не сміялася з подруг.. —Це тобі, Христе, не перед добром. Щось тобі буде таке, — казали дівчата (Мирний, III, 1954, 42); У (в) добрі́, із сл. жити, рости і т. ін. у сприятливих матеріальних умовах. Пані Тереза жила в теплі та в добрі, ходила в шовках, як пава (Чорн., Визвол. земля, 1959, 36); Щоб йому́ (їй, їм) добра́ не було́!; Бода́й (хай) йому́ (їй, їм) добра́ не було́ (не бу́де)! — уживається як лайка при вираженні великого незадоволення з приводу чого-небудь. — Рушника і черевики потяг, щоб йому добра не було! Командири помітили, що за старою чотири червоноармійці вели вже й злодія (Довж., І, 1958, 192); — Все перевів, все попсував, бодай йому добра не було, дияволу (Збан., Єдина, 1959, 13).

2. у знач. присудк. сл., розм. Про задоволення, яке хто-небудь відчуває від певного становища, певних обставин і т. ін. Добро, у кого є господа, А в тій господі є сестра Чи мати добрая (Шевч., II, 1953, 76); — Думаєш, сину, там добро? Думаєш, туди люди йдуть щастя шукати? Ідуть, як уже край прийде.. А в тебе ж є робота (Головко, II, 1957, 422).

3. Сукупність належних кому-небудь речей, предметів, цінностей і т. ін.; майно. Сини, не змагаючись, спокійно поділились батьківським добром (Н.-Лев., III, 1956, 12); А корабель був повний добра. Було там і золото, й грезет.., а найбільше — бранок для султанського гарему (Панч, Гомон. Україна, 1954, 20); Вверх по Дунаю поспішно відпливали кораблі, навантажені державним добром (Гончар, III, 1959, 225); * Образно. Йому, сердешному, й не снилось.., Що з дому цар його украв Не золото, не серебро, А лучшеє його добро, Його Вірсавію — украв (Шевч., II, 1953, 71).

4. ірон. Про щось погане, недоброякісне, незначне і т. ін. — Ото каша! — промовив Микола. — І в Вербівці бідував, а такого добра не їв (Н.-Лев., II, 1956, 208); — Посватав! узяв добро! — шипіла вона з кривим усміхом. — ..Хіба ніхто не знає, що вона й хліба спекти не годна (Коцюб., II, 1955, 30).

5. у знач. присл. добро́м, розм., рідко. Без сперечань, за згодою; по-доброму. — Йди, кажу, добром… Може, з тебе ще що буде… (Коцюб., І, 1955, 445); То хлопці-пастухи й вирішили виручити товариша [відібрати в Корнюхи картуза]. Добром не оддає.., вирішили силою (Головко, II, 1957, 243).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 323.