Слово "добродушний" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ДОБРОДУ́ШНИЙ, а, е. Лагідний, ласкавий, прихильний до людей і до всього навколишнього. Добродушний був шинкар, Ще добріша в нього жінка (Фр., XII, 1953, 160); — Повернімося звідси додому, синку? — спитала вона в свого добродушного хлопчика (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 49); // Який виражає добродушність; власт. людині, що лагідно, приязно ставиться до всіх. Новий учитель, Яків Малинка, гнучкий.. хлопець з добродушним, трохи подзюбаним обличчям, вподобався людям (Вас., І, 1959, 135); Добродушний тон цехмістра трохи заспокоїв Шнейдера (Тулуб, Людолови, І, 1957, 200).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 324.