ДОБІ́РКА, и, ж., спец. Ряд дописів, кореспонденцій на одну тему, заверстаних під одним заголовком. Газета [«Молодь України»] вмістила кілька окремих, цінних своїм виховним впливом, добірок, тематичних сторінок з історії комсомолу (Рад. Укр., 10.IX 1958, 3); В районній газеті надрукували добірку — виступи бригадирів (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 655); // Те саме, що збі́рка 1. — У своїй добірці я маю її [співанку] в двох відмінних варіантах (Вол., Місячне срібло, 1961, 28); «Вірші наших друзів» — так називається добірка творів двох флотських поетів (Літ. газ., 23.УІІ 1960, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 320.