ДОВЕ́ДЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. дове́сти, дово́дити. Під час німецької буржуазної революції Маркс вважав за основне завдання пролетаріату — доведення революції до кінця, завоювання керівної ролі пролетаріатом.. (Ленін, 12, 1949, 337); Спочатку притирання провадять пастою, виготовленою з крупнозернистого порошку, а потім — з дрібнозернистого; остаточне притирання — доведення — провадять зовсім без порошку (Автомоб., 1957, 339).
2. Логічна форма встановлення істинності будь-якого судження на підставі інших суджень, істинність яких перевірена практикою.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 332.