Слово "довершеність" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ДОВЕ́РШЕНІСТЬ, ності, ж.

1. Абстр. ім. до дове́ршений 2. Довершеність художньої форми Рильського буде зразковою для поколінь (Літ. газ., 24.1 1946, 4); Композиційної довершеності бракує ще багатьом комедіям наших драматургів (Вітч., 8, 1958, 168); Одіж на ній лиш підкреслює довершеність жіночих форм (Ю. Янов., II, 1958, 21).

2. Про людину, предмет, що наділені тільки позитивними якостями, не мають будь-яких недоліків. — Та я не створений для раю, Йому чужа душа моя; Сама довершеність ви, знаю, Що ж! — Вас не вартий зовсім я (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 126).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 333.