ДОВІ́РЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ДОВЕРТІ́ТИСЯ, рчу́ся, рти́шся, док., розм.
1. Вертячи, доводити що-небудь до певних результатів. Став костоправ мені ладити ногу; вертів, вертів, так, мов коваль кліщами, та й довертівсь (Барв., Опов.., 1902, 223).
2. перен. Хитруючи, зазнавати чого-небудь небажаного, неприємного. — А що, взяв? Вертів, вертів хвостом, бісів Супруненко, та й довертівся! Так вам і треба, гаспидські дуки! (Мирний, III, 1954, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 335.