ДОГАСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОГА́СНУТИ, ну, неш, док.
1. Переставати горіти; потухати. В невеличкій печері, розташованій у підніжжі, догасає вогнище (Галан, Гори.., 1956, 131).
2. перен. Слабнути, втрачати сили; чахнути. Як завжди добрий, привітний, Він догасав на дні тюрми, Болівши тільки за людьми (Граб., І, 1959, 405).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 339.