ДОГНИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОГНИ́ТИ, ию́, иє́ш, док.
1. Гнити до кінця, повністю. Догнивали подовбані птицею, поливані дощами соковиті кавуни і дині (Кач., II, 1958, 431).
2. перен. Повільно вмирати, гинути від нестерпних умов. І не в Дрездені, і не в Мюнхені догнивав він [німець], а в старому, давним-давно забутому шурфові (Вишня, І, 1956, 258).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 340.