ДОГОДЖА́ННЯ, я, с. Дія за знач. догоджа́ти. Як спотворили мою душу, тіло і саму роль погані театральні звички, акторські штучки, мимовільне догоджання публіці.! (Моє життя в мист., 1955, 317).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 341.