ДО́ГОЛА́, присл. До того стану, коли зовсім скидається вся одежа. Цар Аггей.. зіскочив з коня, розібрався догола, взяв на себе лук і стріли і пустився вплав через ріку (Фр., IV, 1950, 141); Наглядачка наказала роздягатись догола (Хижняк, Тамара, 1959, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 341.