Слово "догоряти" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ДОГОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ДОГОРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОГОРІ́ТИ, рю́, ри́ш, док.

1. Закінчувати горіти; горіти до кінця, до певної межі. В печі догоряють якісь опилки (Фр., VII, 1951, 344); Стою довго, доки вогники сірників, що запалюються регулярно й догорають до краю, зацікавлюють мене (Ю. Янов., II, 1958, 22); Свічка догоріла й погасла (Кочура, Зол. грамота, 1960, 82).

2. перен. Переставати світитися, втрачати яскравість. На заході догоряла ніжна несмілива заграва (Донч., IV, 1957, 522); За лісом догоряла вечірня зоря (Руд., Остання шабля, 1959, 84); // Закінчуватися. Догоряє літо (Собко, Матв. затока, 1962, 228); Синій вечір тоскно догоряє (Сос., Так ніхто.., 1960, 52); Минула, одійшла косовиця на Потоках, Останній день догорів (Рудь, Гомін.., 1959, 27).

3. перен. Поступово втрачати сили, слабнути; вмирати. Вийшов [Наум] із кімнати, подививсь на Марусю, бачить, що вона як тая свічечка догоряє (Кв.-Осн., II, 1956, 84); Добриня догоряв, і тільки ще слабі проблиски життя світилися в його глибоких темних очах (Оп., Іду.., 1958, 314).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 342.