ДОГРІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОГРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. перех. Закінчувати гріти; гріти до певної температури. Догрівати чай.
2. неперех., рідко. Те саме, що пригріва́ти. Тепер вони тілько трохи набік поодвертали голови, сонце догрівало найбільше у спину (Мирний, IV, 1955, 21); // Досягати своїм теплом, промінням. Туди вітер не довіє і сонечко не догріє (Сл. Гр.)
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 342.