ДОГІ́ДНИЙ, а, е, діал.
1. Який, задовольняючи певні вимоги, може бути вживаний для чого-небудь; придатний на що-небудь. Способи, які йому [судді] підсувалися, не годилися з його сумлінням, хоча були добрі та догідні (Кобр., Вибр., 1954, 36).
2. Зручний. Місце, де я сидів, було дуже догідне (Фр., IV, 1950, 225).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 339.