ДОГІ́ДНО, діал.
1. Присл. до догі́дний 2.
2. у знач. присудк. сл. Зручно. Вона згадала, що серед двора стримів тільки дишель з передніми колесами, на котрих було б не зовсім догідно їхати (Н.-Лев., III, 1956, 131); Йому було байдуже, чи вона була тут, чи ні, ба було майже догідно (Коб., II, 1956, 156).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 339.