ДОЖИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок,, ДОЖЕ́РТИ, ру́, ре́ш, док., перех., вульг. Закінчувати жерти; жерти до кінця. Дві вовчиці.. спливали кров’ю і відповзали в замети,.. а решта вовків гарчали та огризалися, дожираючи мертвого коня, і роздирали ще живу кобилу (Тулуб, В степу.., 1964, 11); Дожирати здобич.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 346.