ДОЖИ́ТИСЯ, иву́ся, иве́шся, док. Живучи, зазнати чого-небудь, дійти до якого-небудь стану, становища. Були собі дід та баба та дожились уже до того, що й хліба нема (Укр.. казки, 1951, 47); Вже до того дожилася, що не було чим і в печі розпалити (Чорн., Визвол. земля, 1959, 9); Дожилися березняківці і до пульта управління на корівнику — все приходить у свій час… (Вол., Місячне срібло, 1961, 282).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 346.