ДОКУ́РЮВАТИСЯ, юється, недок., ДОКУРИ́ТИСЯ, ку́риться, док.
1. Переставати куритися (у 1 знач.); загасати. Гнотик свічки докурився і погас.
2. розм. Курячи (перев. надмірно), зазнавати чого-небудь небажаного, неприємного. [Павло:] Ще вчора докурився дощенту, така.. нудьга обгорнула, що мало не здурів (Кроп., II, 1958, 307).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 357.