ДОЛА́МУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОЛАМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і без додатка. Закінчувати ламати що-небудь; ламати до кінця, до певної межі. — І нащо цей сніг? Не міг уже підождати до вечора, поки доламаємо [качани]… (Кучер, Трудна любов, 1960, 272).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 357.