ДОЛУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОЛУЧИ́ТИ, лучу́, лу́чиш, док., перех. Додавати, приєднувати кого-, що-небудь до когось, до чогось. Мала Пріська долучала і свій голос до материного (Л. Укр., III, 1952, 634); Яким чином кожний робітник долучає робочий час, а тому і вартість? Завжди тільки в формі своєї своєрідної продуктивної праці (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 200); Оце нині прислано мені їх [оповіданнячка], тож хапаюся долучити їх до цього листа та разом вислати (Коцюб., III, 1956, 198); Ходили чутки, що тут десь [в горах] ховається і Мартін Борман, якого шукали, щоб долучити до головних воєнних злочинців на Нюрнберзькому процесі (Загреб., Європа. Захід, 1961, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 360.