Слово "доля" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ДО́ЛЯ1, і, ж.

1. Хід подій, збіг обставин, напрям життєвого шляху, що ніби не залежать від бажання, волі людини. Як бачите, доля закинула мене аж у Крим (Коцюб., III, 1956, 126); Тільки глибоко десь, на дні дівочого серця, ятриться біль, що не знає вона отакого тихого людського щастя, що обікрадена злою долею її щира і вірна любов (Цюпа, Назустріч.., 1958, 357); * У порівн. Коли ж мене на півдорозі стріне важка лавина і впаде, мов доля, на голову мою, тоді впаду я на сніг нагірний (Л. Укр., І, 1951, 196); // Умови життя; життєвий шлях і те, що на ньому виникає. Зозуля Горлиці жалілась, Що доля їй недобрая судилась: Мов сирота вона, тиняється сама (Гл., Вибр., 1957, 183); Орел вийняв карі очі На чужому полі, Біле тіло вовки з’їли,Така його доля (Шевч., І, 1951, 4); Катерина міцно з’єднала свою долю з Антоновою долею (Чорн., Визвол. земля, 1959, 6); Моя солдатська доля почалася далеко-далеко від рідних країв (Загреб., Європа. Захід, 1961, 69); // Бажане, щасливе життя Нема щастя, нема долі, Лиш врода сама… (Л. Укр., І, 1951, 324); Прокіп Савич одним з перших порушив звичаї свого містечка і пішов шукати долі не на морі, а в степах, на суходолі (Дмит., Наречена, 1959, ).

◊ Випада́ти (ви́пасти) на до́лю див. випада́ти; Зв’я́зувати (зв’яза́ти) свою́ до́лю див. зв’я́зувати.

2. Стан, у якому перебуває або перебуватиме що-небудь; майбутнє чогось. Згадав я собі, що Ви обіцяли написати до мене про долю комедії Єремієва «Шляхта» (Коцюб., III, 1956, 159); Як можна було похвилюватись, знаючи, що тут вирішується доля урожаю (Колг. Укр., 12, 1958, 34).

ДО́ЛЯ2, і, ж.

1. рідко. Частина чого-небудь. Маленька зірочка горіла в небі, пливла над селом, на якусь долю секунди притухаючи, щоб потім спалахнуть з новою силою (Кучер, Трудна любов, 1960, 478); * Образно. Дивлячись на плантацію, колгоспники часто говорили: «Маріїні буряки», і в тому була велика доля правди (Цюпа, Назустріч… 1958, 366); // Належна комусь частина; право на участь у чому-небудь, на володіння частиною чого-небудь; пай. Долю м’ясива йому тут прислужники зразу поклали (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 296); Одрадяни вже лічили, скільки-то заробітку спаде на їх долю, що треба зоставити на харч, а що — продати [Мирний, IV, 1955, 241); Праці в школі хоч небагато було на мою долю,була вона не цікава, а тяжка (Вас., IV, 1960, 34).

2. Частина розміру музичного такту.

∆ Си́льна до́ля — частина розміру музичного такту, на яку припадає наголос. Тактце відрізок музичного твору, що починається з сильної долі (Осн.. диригув.. 1960, 7)

3. У старій російській системі мір — одиниця маси (ваги), що дорівнює 44,435 мг.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 360.