ДО́МНИЦЯ, і, ж. У давнину — плавильна піч з горловиною вгорі. Чоловіки робили з твердої червоної глини домниці з горловиною вгорі, з дірками для сопел в денцях, засипали туди впереміж з вугіллям руду, накладали під домниці сухих дров (Скл., Святослав, 1959, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 364.