ДОМОВИ́ННИЙ, а, е. Такий, як у домовині. Дома застає Дарка вже сутінки і цей немилий, домовинний запах, яким хворіють усі житлові кімнати, коли позачиняти вікна і вигнати з кімнати людей (Вільде, Повнол. діти, 1960, 56); Нагадування знов про Васю Молокана в такій, ще новій для Преображенського, редакції знов посіяло в душі домовинний холод (Ле, Міжгір’я, 1953, 526).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 365.