ДОМОРО́СЛИЙ, а, е.
1. Вирощений дома, у своєму господарстві; домашній, свій. Щодня ходив [Микита] до зборні, безупинно смоктав доморослий тютюн (Кир., Вибр., 1960, 89).
2. перен. Який самотужки навчився чого-небудь. Коли генерал згадав про мене, то зразу покликав мене і звелів доморослому кравцеві обшити мене (Минуле укр. театру, 1953, 16); Це доморослий вчитель лікнепу на хуторі, що зовсім ліквідував неписьменність (Ірчан, II, 1958, 397); // Який не характеризується високими, позитивними якостями, достоїнствами. Старий поет, старий письменник зростав або в поміщицьких маєтках, або в «салонах» доморослої курдупельної буржуазії (Еллан, II, 1958, 159); Виразник доморослого ніцшеанства.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 366.