ДОМУРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОМУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Закінчувати мурувати; мурувати до якої-небудь межі. Обидва глухі діди, Саливон з Онопрієм, домуровували три великі печі в майбутній пекарні (Кучер, Трудна любов, 1960, 563).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 367.