ДОМІНІКА́НЕЦЬ, нця, ч. Член католицького чернечого ордену, заснованого у XIII ст. іспанським ченцем Домініком у Франції для боротьби проти єретиків. У храмі у святого Яна я випадком підслухав тиху мову двох домініканців (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 363.