ДОМІРКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОМІРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. і неперех., розм. Те саме, що обду́мувати. Біля коня ще мить постояв [Наливайко], домірковував (Ле, Наливайко, 1957, 148); — За тобою слово. Можеш його зараз мені не говорити, а добре доміркувати (Досв., Гюлле, 1961, 122).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 363.