ДОНО́ЩИК, а, ч. Той, хто доніс або любить доносити (у 3 знач.). Він почував.. ненависть до того приниженого лицеміра і донощика, що ось сидів перед ним (Фр., II, 1950, 172); — Тобі я відкрився, бо впевнений, що ти на мене не донесеш… Ти донощиків, як я помітив, не любиш… (Бурл., Напередодні, 1956, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 368.