Слово "допіру" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ДОПІ́РУ, діал.

1. присл. Тільки що, щойно. Де був допіру, — Ларько вже забув, та й навіщо йому теє знати: де бувнема тепер (Вас., І, 1959, 104); Вона була свіжа, ніби допіру вийшла з моря (Кучер, Чорноморці, 1956, 14).

2. спол. Тільки. — Дивись, Романе, тобі всюди і шана, і хвала. Допіру глянуть на твої погони, на п’ятикутну зірку.., одразу капелюхи з голів… (Вітч., 1, 1947, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 372.