ДОРА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОРА́ДИТИ, джу, диш, док., рідко. Давати пораду; радити. — Як вам буде тяжко, то спродайте молоді бички! — дораджував Михайло батькові (Коб., II, 1956, 44); Дуже я вам вдячна за те, що ви мені дорадили перекласти сю штуку (Л. Укр., V, 1951, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 376.