ДОРОГОВКА́З, у, ч.
1. Напис, стовп, віха, стрілка і все інше, що допомагає визначити напрямок куди-небудь. До самого села не зустрілося жодної живої душі, тільки кам’яні хрести біліли над шляхом і написані вугіллям дороговкази на них всі були звернені на захід (Гончар, І, 1954, 9); * У порівн. Довга курна стежка лишилася за ним, немов зримий дороговказ (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 230).
2. перен. Те, що визначає, дає напрямок для розвитку чого-небудь. Комуністична партія була нашим вірним дороговказом, нашим учителем і наставником (Цюпа, Україна.., 1960, 64); Дороговказом до міцного вічного миру є нова Програма нашої партії (Ком. Укр., 7, 1962, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 379.