Слово "дорогоцінний" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ДОРОГОЦІ́ННИЙ, а, е.

1. Який коштує великі гроші, дуже цінний; дорогий. Всі сенатори в чорних шапочках, з парчевими широкими смугами через плече, з величезними дорогоцінними гудзиками завбільшки з куряче яйце (Моє життя в мист., 1955, 177); У великих світильниках горіло дорогоцінне масло (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 485); * У порівн. Тарас, як щось дорогоцінне, поклав подарунок за пазуху, не знаходячи й слів (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 58).

2. перен. Який має велике значення; дуже важливий. Йому здавалось, що розмова затяглась, що вона відбирає надто багато дорогоцінного часу (Шовк., Інженери, 1956, 64); Ім ’я своє забувши, відмінивши Натуру власну, гинули одні, А інші виривалися із виру, Приносячи дорогоцінні вісті (Рильський, Мости, 1948, 92).

3. рідко. У звертанні — для вираження приязні, поваги. — Батьку наш дорогоцінний!шепотіли закохано вуста пана Новикова (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 253).

∆ Дорогоці́нне камі́ння — красиві рідкісні мінерали і гірські породи, які використовуються перев. для виготовлення ювелірних виробів. Василь Михайлович збирав мінерали, гірські породи руди, дорогоцінне каміння, глини, торф (Видатні вітч. географи, 1954, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 379.