ДОРУЧА́ТИСЯ, а́ється, недок., ДОРУЧИ́ТИСЯ, ру́читься, док., рідко. Покладаючись на кого-небудь, довірятися йому. А тільки єдину кохав в собі думку: Якби хто пораяв тобі, Щоб ти свого серця ніяк не спиняла, А вся доручилась мені (Пісні та романси.., II, 1956, 225).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 381.