ДОРІ́ВНЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ДОРІВНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, док. Бути, ставати рівним з ким-, чим-небудь; намагатися стати рівним з кимось, з чимось. До лав Богунського та інших полків невпинно йшло поповнення. Роти полку дорівнювались тепер по кількості батальйонам, батальйони — полкам (Скл., Легенд. начдив, 1957, 54); Гордо, пишно, променисте Золотії світять зорі, Та не може дорівнятись Ні одна з них Ізідорі! (Л. Укр,, І, 1951, 372); У комедії [«Мартин Боруля»] показано прагнення сільської буржуазії дорівнятися до панівної верхівки дворянсько-поміщицьких кіл (Укр. літ., 9, 1957, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 377.