ДОСА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОСАДИ́ТИ, аджу́, а́диш, док., перех. Закінчувати садити; садити до кінця, до певної межі. У ньому [саду] кохався капітан Платон, його досаджував старший брат Устим (Кучер, Чорноморці, 1956, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 382.