ДОСА́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОСАПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Закінчувати сапати; сапати до кінця, до певної межі. Вже не було чого вертатися досапувати ниву (Кобр., Вибр., 1954, 143).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 382.