ДОСЛІ́ДНИЦЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до дослі́дник. Завдання цієї дослідницької групи було відшукати морський шлях з Обської губи в Єнісей (Видатні вітч. географи.., 1954, 30); // Пов’язаний з науковим дослідженням. — Здається мені, що спершу нам, так би мовити, дослідникам, треба буде завоювати собі право на таку розкіш, як дослідницька праця… (Шовк., Інженери, 1956, 125).
2. Признач. для ведення дослідів. За десять хвилин Гордій має йти до дослідницької кімнати (Донч., І, 1956, 370).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 385.