Слово "достеменно" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ДОСТЕМЕ́ННО, розм.

1. Присл. до достеме́нний. Не знаю, як воно вже достеменно було, але раптом Маківка зник з села (Чаб., Катюша, 1960, 167); Дівчата мовили:Маріє! Глянь на стелю, достеменно ти! (Шер., Дружбою.., 1954, 99); Граф дуже здивувався тим словам, признався.. до синів, що були на нього достеменно схожі, і спитав розгублено:Як же се могло статися? (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 235).

2. у знач. вставн. сл. Уживається для вираження впевненості в чому-небудь. Катерина, достеменно, як кілька хвилин тому Слава, не могла повірити, що це Суліман (Вільде, Сестри.., 1958, 401).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 388.