Слово "достойний" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ДОСТО́ЙНИЙ, а, е.

1. чого. Який заслуговує, вартий чого-небудь; гідний. Я відповів своїм прихильникам: на те, щоб славити мене прилюдноя не згоджуюсь, бо не достойний того (Мирний, V, 1955, 386); — Робіть у вашому житті все тільки так, щоб бути достойними червоного прапора (Смолич, Мир.., 1958, 57).

2. Який своєю роллю, своїм значенням у суспільстві цілком відповідає кому-, чому-небудь; гідний. Ворог чіпляється за кожен горбок, від могили до могили гонять його достойні сини своїх великих предків (Трип., Дорога.., 1944, 4); Панас Мирний був достойним продовжувачем традицій революційно-демократичної естетики і в своїх творах непохитно дотримувався її принципів (Іст. укр. літ.. І, 1954, 386).

3. Який має потрібні позитивні якості. [Лукерія Степанівна:] І який чоловік достойний, і гості наїздять все достойні люде (Кроп., II, 1958, 297); Школа зброї, в якій служив Павло, дала для фронту достойне поповнення (Кучер, Голод, 1961, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 389.