Слово "дохлий" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ДО́ХЛИЙ, а, е.

1. Який перестав існувати, загинув (про тварин, птахів, комах); мертвий, неживий. Тепер лісу того й признаку нема, а замість річки якийсь гнилий проточок, куди скидають битих собак та дохлих котів (Мирний, 1, 1954, 182); Фанатична юрба кидала в мене.. кавуновими лушпайками, тухлими яйцями та дохлими мишами (Тулуб, Людолови, II, 1957, 395).

2. перен., фам. Кволий, немічний, слабосилий (про людей, тварин). Його.. відшмагали різками, мов мерзенного злодія, за якусь дохлу шкапу, яку він не встеріг від вовчих зубів (Добр., Очак. розмир, 1965, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 397.