ДОЧВАЛА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. Ледве, з труднощами дійти, добратися куди-небудь, до якогось місця. Ні один навіть не заточився, доки вони не дочвалали до другої кімнати (Н.-Лев., І, 1956, 128); До села ось дочвалали, Сіли, спочивають (Манж., Тв., 1955, 43); // Насилу пройти певну віддаль. Вони ледве дочвалали ці останні сто кроків через вулицю (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 254).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 399.