ДОШКІ́ЛЬНИК, а, ч.
1. Дитина дошкільного віку. — Та що ви, Олечко, схаменіться, у мене ж самі школярі, а це зовсім крихітка, її до дошкільників треба (Ів.. Таємниця, 1959, 80).
2. Вихователь, що працює з дітьми дошкільного віку.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 401.