ДРАПУВА́ННЯ, я, с.
1. тільки одн. Дія за знач. драпува́ти і драпува́тися. Займатися драпуванням.
2. Те саме, що драпіро́вка 2. Витирали [челядники] масні тарілки й пальці коштовними плащами, драпуванням і навіть вильотами своїх панів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 97).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 408.