ДРАПІ́ЖНИЙ, ДРЯПІ́ЖНИЙ, а, е, розм. Сповнений бажання захопити що-небудь, оволодіти чимсь; хижий. Ми ступили на ту землю, де кілька сот літ чесне товариство, лицарі, проливали свою кров за святу віру, козацькі вольності і боронили люд.. од дряпіжних татар (Стор., І, 1957, 252).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 407.