ДРА́ЇТИ, дра́ю, дра́їш, недок., перех.
1. Чистити, натирати до блиску. [Високий матрос:] Ти що хочеш, щоб я тобі палубу драїв? (Корн., І, 1955,45).
2. перен., розм. Гостро критикувати, лаяти. Від нього перепадало всім: і мотористам, і комендорам, і сигнальникам. Гейка він теж неодноразово драїв, як-то кажуть, з пісочком (Ткач, Жди.., 1959, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 405.